Штучний інтелект і психічний примус: нові виклики для кримінального права України

Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту відкриває широкі можливості для суспільства, бізнесу та державного управління. Водночас поряд із перевагами виникають нові ризики, які потребують правового осмислення та належного реагування.

Одним із таких викликів є можливість використання технологій штучного інтелекту для здійснення психологічного впливу на людину. Сучасні алгоритми здатні аналізувати великі обсяги інформації, визначати інтереси та поведінкові особливості користувачів, а також створювати персоналізований контент, який може впливати на прийняття рішень.

Особливу увагу привертає поширення технологій створення дипфейків — реалістичних фото-, відео- та аудіоматеріалів, згенерованих за допомогою штучного інтелекту. Такі матеріали можуть використовуватися для дискредитації особи, шантажу, поширення недостовірної інформації або здійснення психологічного тиску.

У зв'язку з цим актуальним стає питання: чи охоплюються подібні форми впливу поняттям психічного примусу, передбаченим статтею 40 Кримінального кодексу України?

Традиційно психічний примус пов'язується з погрозами та іншими діями, що впливають на волю людини і спонукають її до певної поведінки. Однак цифровізація суспільства та розвиток технологій створюють нові форми такого впливу, які не завжди мають безпосередній характер, проте можуть суттєво обмежувати свободу вибору особи.

Саме тому питання застосування кримінально-правових механізмів до новітніх способів психологічного впливу набуває особливого значення. Воно потребує подальшого наукового дослідження, фахової дискусії та, за необхідності, удосконалення законодавства з урахуванням сучасних технологічних реалій.

Розвиток штучного інтелекту є невід'ємною частиною цифрового майбутнього. Водночас важливим завданням держави залишається забезпечення належного балансу між технологічним прогресом, правами людини та ефективними механізмами правового захисту.